Рис.1. Модель об'єкту управління

Система інформаційного забезпечення менеджменту на об'єкті управління має забезпечувати актуальність, об'єктивність, достовірність, повноту, погодженість та єдність інформації, яку одержують менеджери для вироблення управлінських рішень.

Внутрішні фактори діють всередині об'єкта управління. Це насамперед мета (кінцевий стан об'єкта управління), якій підпо­рядковані:

—       структура — структура об'єкта управління та його спеціалізація; обсяг управління, тобто кількість осіб, підлеглих тому чи іншому працівникові;

—       завдання — що, коли, кому потрібно робити;

—       технологія — технологічні операції та виробничі процеси;

—       працівники — їхні здібності, фах тощо

Зовнішні фактори — це фактори, які прямо (постачальники, споживачі, кон­куренти, державні органи тощо) або опосередкова­но (стан економіки в державі, соціально-культурні, політичні та інші фактори, науково-технічний прогрес і т. д.) діють на об'єкт управління.

Застосування Інтернету – головний фактор успішного менеджменту і бізнесу

З книги Біла Гейтса „Бізнес зі швидкістю думки”:

В інформаційну еру зв'язок - це не просто забезпечення контакту між людьми. Інтернет створює новий єдиний простір обміну інформацією, співробітництва і торгівлі. Це нова реальність, у якій безпосередність і оперативність телевізійних або телефонних повідомлень поєднується з глибиною та змістом, властивими письмовим повідомленням. Але у цій реальності є дві особливості, які відрізняють її від телетехнологій: по-перше, з її допомогою відшукуються потрібна інформація, по-друге, вона дозволяє об'єднувати людей у групи за інтересами.

Через деякий час мобільні (переносні) цифрові пристрої будуть супроводжувати людей скрізь, забезпечуючи постійний контакт з іншими цифровими пристроями і з іншими людьми. Лічильники електроенергії та витрат води, системи сигналізації, інші пристрої та предмети нашого повсякденного побуту будуть готові в будь-який момент відзвітувати про свій стан через Інтернет. Усі згадані сфери застосування електронної інформації підходять сьогодні до «точки перегину» - моменту, коли зміни в характері їх використання споживачами стануть стрімкими та масовими. У сукупності всі ці зміни приведуть до радикального перетворення як світу бізнесу, так і нашого повсякденного життя.

Виникла нова концепція - «електронна нервова система». «Електронна нервова система» компанії функціонує як нервова система людини, забезпечуючи рух глибоко інтегрованих потоків інформації, що надходять у потрібний час в потрібні частини компанії. «Електронна нервова система» це сукупність електронних засобів і процесів, за допомогою якої компанія сприймає світ і адекватно реагує на зміни, що відбуваються в ньому, будь то нова подія в таборі конкурентів або виникнення нової потреби у клієнтів.
За допомогою «електронної нервової системи» можна змінити будь-яку компанію, зробивши її більш динамічною за рахунок удосконалення трьох головних складових усякого виду діяльності - відносин з клієнтами, партнерами, колективом співробітників. Три корпоративні функції, що відповідають цим компонентам, - це комерція, управлінська діяльність, ділові операції. Саме комерцію веб-стиль життя змінює в першу чергу, і в силу саме цих змін компанії починають реструктурувати методи управління знаннями і здійснення ділових операцій, щоб не відстати від життя.

Основне призначення «електронної нервової системи» - підтримувати умови, в яких працівники спільно займаються виробленням та впровадженням нових ефективних стратегій. У цьому і є головний плюс переходу до веб-стилю роботи.

Нижче перераховані Білом Гейтсом 12 основних умов, які потрібно виконати, щоб потік електронної інформації увійшов в плоть і кров вашої компанії.

При здійсненні інтелектуальної діяльності:

1. Забезпечте, щоб обмін інформацією у вашій організації здійснювався за допомогою електронної пошти. Тільки тоді ви зможете реагувати на події з належною швидкістю.

2. Вивчайте дані про збут в оперативному режимі - так легше виявити закономірності. Ви маєте розуміти глобальні тенденції і одночасно забезпечувати кожному клієнту індивідуальний підхід.

3. Використовуйте для аналізу бізнесу ПК. Звільніть своїх інтелектуальних працівників від рутини і дайте їм можливість зосередитися на виконанні інтелектуальної роботи з вдосконалення продукції та послуг, підвищення рентабельності.

4.Використовуйте електронні інструменти для створення віртуальних груп з працівників різних підрозділів: нехай співробітники обмінюються інформацією і разом працюють над своїми ідеями - все це в реальному часі і незалежно від того, у якій точці планети перебуває кожен з них. Ведіть електронний літопис вашої компанії, хай його вивчають усі співробітники. Перетворіть усі паперові процеси в електронні, усуваючи тим самим вузькі місця в управлінні і звільняючи працівників інтелектуальної праці для більш важливих завдань.

При здійсненні ділових операцій:

6.Застосовуйте електронні інструменти для ліквідації робочих місць, що передбачають рутинне виконання одного завдання.

7. Створіть електронний контур зворотного зв'язку, який слугуватиме підвищенню ефективності фізичних процесів та якості пропонованих продуктів і послуг. Кожен працівник повинен мати можливість легко відстежувати всі ключові показники діяльності компанії.

8. Використовуйте електронні системи для направлення рекламацій клієнтів безпосередньо тим співробітникам, які реально можуть удосконалити продукт чи послугу.

9. Використовуйте електронні комунікації для перевизначення характеру вашого бізнесу та його кордонів. Динамічно розширюйте або звужуйте ваш бізнес у залежності від ситуації на ринку.

При здійсненні комерційної діяльності:

10. Скорочуйте цикл підготовки продуктів за рахунок переходу на електронні транзакції з усіма постачальниками і партнерами і перетворюйте всі бізнес-процеси для злагодженої, синхронної роботи за принципом «точно-в-строк».

11. Застосовуйте електронні способи надання послуг та збуту товарів, щоб усунути посередників з ваших транзакцій з клієнтами. А якщо ви самі є посередником, використовуйте електронні інструменти для долучення корисних якостей пропонованих товарів чи послуг.

12. Використовуйте електронні інструменти для допомоги вашим замовникам у самостійному вирішенні проблем, залишаючи особисті контакти для реакції на найскладніші і значущі клієнтські запити.

Основи Інтернет-технологій

Локальна мережа (Local Area Network, LAN) – це об’єднання комп`ютерів у мережу в межах одного підприємства, організації, споруди тощо. Мінімальним апаратним комплектом мереж є персональний комп’ютер з мережною картою – спеціальною електронною платою.

Мережна карта відповідає за підготовку даних, передає або приймає дані, управляє потоком даних між комп’ютером та мережою. Усі дії мережна плата виконує за установленими правилами, які називаються протоколами.

Клієнт - користувач (client, workstation - робоча станція), програма або комп'ютер, що споживає мережні ресурси, які надає сервер.

Модель взаємодії відкритих систем OSI

Модель OSI (Open Systems Interconnection Reference Model - модель взаємодії відкритих систем) - модель мережних комунікацій для розробки мережних протоколів. Має 7 рівнів, кожен з яких взаємодє тільки зі своїми сусідами і виконує відведені йому функції. Основним використовуваним протоколом є TCP/IP.

Глобальні комп'ютерні мережі

Глобальні комп'ютерні мережі (Wide Area Network, WAN) об’єднують локальні комп'ютерні мережі. Найпотужніша глобальна комп'ютерна мережа - Інтернет - це система зв'язаних між собою різних інформаційно-комп'ютерних мереж, яка забезпечує користувачам доступ до інформації усього світу. Інтернет включає службу World Wide Web – Всесвітню Павутину яка дозволяє переглядати документи з різним форматуванням, малюнками, мультимедіа. Багато веб-сторінок містять посилання на інші веб-сторінки, тому можна легко переглядати великі обсяги інформації, просто клацаючи мишею і мандруючи Інтернетом.

Рис. 1. Модель взаємодії відкритих систем OSI: 7 рівнів

Режими роботи “off line” та “on line”

Режим роботи “off line” означає “вимкнутий з лінії”. Для глобальних мереж це означає такий режим роботи комп'ютера, коли він, отримавши інформацію від клієнта, чекає сеансу зв’язку з потрібним йому сервером, що лежить на маршруті передачі повідомлення. Наступний сервер працює так само. Отже, сама передача інформації нагадує роботу звичайної пошти. Тому, незважаючи на велику швидкість передачі інформації, час її проходження, може розтягуватися на години і більше.

Для оперативного з’єднання будь-якого комп’ютера з іншим у межах глобальних мереж було використовується режим роботи “on line”, коли сервер у мережі підтримує зв’язок із усіма іншими серверами, або має можливість негайно установити цей зв’язок

Служби мережі INTERNET

Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного і конфіденційного зв'язку по усьому світу. Це є зручним для менеджменту фірм, державних органів, транснаціональних корпорацій тощо. Використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку значно дешевше і ефективніше прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий канал чи телефон.

Використання Інтернету – це використання його численних служб (сервісів). У залежності від конкретної мети і задач менеджери-клієнти мережі використовують ті служби, які їм потрібні. Різні служби мають різні протоколи. Вони називаються прикладними прото­колами, їх дотримання забезпечується і підтримується роботою спеціальних про­грам. Таким чином, аби скористатися однією зі служб Internet, необхідно встано­вити на комп'ютері програму, здатну працювати з протоколом даної служби. Такі програми називають клієнтськими чи просто клієнтами.

Приймання і передавання файлів складає значний відсоток Internet-послуг. Необхідність у службі передавання файлів - FTP виникає, зокрема, при прийман­ні файлів програм, при пересиланні великих документів, а також при передаванні архівних файлів, у яких запаковані великі обсяги інформації. Служба FTP має свої сервери у світовій мережі, на яких зберігаються великі архіви даних. На комп'ютері клієнта для роботи із серверами FTP можна установити спеці­альне програмне забезпечення, хоча браузери WWW мають вбудовані можливості для роботи із протоколом FTP.

Telnet – це служба віддаленого управління комп'ютером . Підключив­шись до віддаленого комп'ютера протоколом цієї служби, можна управляти його роботою. Таке управління називається консольним чи термінальним. Часто протоколи Telnet застосовуються для дистанційного управління технічними об'єктами, наприклад, відеокамерами, промисловими роботами, телескопами.

Кожний сервер, який надає Telnet-послуги, як правило, пропонує своє клієнтсь­ке застосування. Його потрібно одержати мережею (наприклад, із використанням протоколу FTP), встановити на своєму комп'ютері, підключитися до сервера і пра­цювати з віддаленим устаткуванням.

Електронна пошта (E-Mail) є однієї з перших служб Internet, її забезпечен­ням в Internet займаються спеціальні поштові сервери, тобто спеціальні комп'ютери і програмне забезпечення. Один вузловий комп'ютер Internet може виконувати функції декількох сер­верів і забезпечувати роботу різних служб, залишаючись при цьому універсальним комп'ютером, на якому можна розв'язувати інші задачі.

Поштові сервери одержують повідомлення від клієнтів і пересилають їх лан­цюжком до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні з'єднання між адресатом і його поштовим сервером відбувається ав­томатичне передавання повідомлень, які надійшли, на комп'ютер адресата.

Існує велика розмаїтість клієнтсь­ких поштових програм. До них відноситься, зокрема Microsoft Outlook, що входить до складу пакета Microsoft Office. Звичайна електронна пошта передбачає наявність двох партнерів для перепису­вання. Великий потік поштової інформації на свою адресу можна забезпечити також підписавшись на списки розсилання - Mail List. Це спеціальні тематичні сервери, які збирають інформацію з певних тем і регулярно перенаправляють її передплатникам у вигляді повідомлень електронної пошти

Служба телеконференцій - Usenet - схожа на циркулярне розсилання елект­ронної пошти, у ході якої одне повідомлення відправляється не одному кореспо­нденту, а великій групі (такі групи називаються телеконференціями чи групами новин).

Звичайне повідомлення електронної пошти пересилається ланцюжком серве­рів від відправника до одержувача. Повідомлення, спрямовані на сервер групи новин, від­правляються на всі сервери, з якими він зв'язаний, якщо на них даного повідом­лення ще немає. На кожному сервері повідомлення, яке надійшло, зберігається деякий час, і всі бажаючі можуть протягом цього часу з ним ознайомитися.

Щодня у світі створюється мільйони повідомлень для груп новин. Вибра­ти у цьому масиві дійсно корисну інформацію практично неможливо. Тому вся си­стема телеконференцій розбита на тематичні групи. У світі нараховується десятки тисяч тематичних груп новин. Вони охоплюють велику кількість тем, якими цікав­ляться користувачі.

Основне використання груп новин полягає в тому, аби поставити за­питання, звертаючись до всього світу, і одержати відповідь чи пораду від тих, хто з цим питанням уже розібрався. Багато кваліфікованих фахівців світу регулярно переглядають повідомлення телеконференцій, які приходять у групи. Таке переглядання називається мо­ніторингом інформації. Регулярний моніторинг дозволяє фахівцям точно знати, що нового відбувається у світі їхнього фаху, які проблеми турбують маси людей, на що потрібно звернути особливу увагу у своїй роботі.

При відправленні повідомлень у телеконференції прийнято указувати свою адресу електронної пошти для зворотного зв'язку. Величезний обсяг повідомлень у групах новин значно ускладнює їх моніторинг, тому виконується попереднє «відсіювання» непотрібної інформації (зокрема, рекламної), яка не стосується теми конференції. Такі конференції називають модерірованими. Модератором може бути не тільки людина, а й програма, яка фільтрує повідомлення за певними ключовими словами.

Роботу зі службою телеконференцій забезпечують спеціальні клієнтські про­грами. Для початку роботи треба налаштувати програму на взаємодію із сервером групи новин, оформити «підписку» на певні групи і періодично, як і в електронній пошті, одержувати всі повідомлення. У даному випадку слово «підписка» не до­пускає з боку клієнта ніяких зобов'язань чи платежів — це проста указівка серверу про те, що повідомлення із зазначених тем треба доставляти, а з інших — не треба. Скасувати підписку чи змінити її склад можна в будь-який зручний момент.

Служба World Wide Web (WWW) найпопулярніша служба сучасного Internet, її нерідко ототожнюють із Internet, хоча насправді це лише одна з його численних служб.

World Wide Web - це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозалежних електронних документів, що зберігаються на Web-серверах. Окремі документи, які складають простір Web, називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок називаються Web-вузлами, Web-сайтами чи просто сайтами. Один фізичний Web-сервер може містити велику кількість Web-вузлів, кожному з яких, як правило, надається окре­мий каталог на жорсткому диску сервера. Web-вузли, які здатні самостійно ініціюва­ти постачання інформації, називаються каналами.

Від звичайних текстових документів Web-сторінки відрізняються тим, що вони не прив'язані до конкретного носія, оформлені у вигляді гіпертексту, тобто містять  гіперпосилання, і пере­глядаються за допомогою браузерів.

Гіпермедіадокументи – це  документи, які включають текст, графіку, аудіо і відеооб’єкти з гіперпосиланнями. Гіпермедіа зв'язок між сотнями мільйонів документів, які зберігаються на фізичних серверах Internet, є основою існування логічного простору World Wide Web. Кожен документ у цьому просторі має свою унікальну адресу – ІР-адресу.

Документи Internet призначені для відображення в електронній формі, причому автор документа, як правило, не знає можливостей комп'ютера, на якому документ буде відображатися. Форматування і відображення документа на конкретному комп'ютері виконується спеціальною програмою – браузером. До основних функцій браузерів належать:

•      встановлення зв'язку з Web-сервером, на якому зберігається документ, і завантаження всіх компонентів комбінованого документа;

•      інтерпретація тегів мови HTML, форматування і відображення Web-сторінки відповідно до можливостей комп'ютера, на якому працює браузер;

•      надання засобів для відображення мультимедійних та інших об'єктів, які входять до складу Web-сторінок, а також механізму розширення, що дозволяє налаштовувати програму на роботу з новими типами об'єктів;

•      забезпечення автоматизації пошуку Web-сторінок і спрощення доступу до Web-сторінок, які відвідувались раніше;

•      надання доступу до вбудованих чи автономних засобів для роботи з іншими службами Internet.

Прикладом браузера, призначеного для переглядання Web-документів, є Internet Explorer. Програма надає єдиний метод доступу до:

•      локальних доку­ментів комп'ютера

•      ресурсів корпоративної мережі Intranet

•      інформації, до­ступної в Internet.

Internet Explorer забезпечує роботу з документами World Wide Web, надає ідентичні засоби роботи з локальними папками комп'ютера і файловими архівами FTP, надає доступ до засобів зв'язку Internet.

Для завантаження браузера Internet Explorer можна використовувати зна­чок Internet Explorer на робочому столі чи на панелі швидкого завантаження, а також головне меню -Пуск/Програми/Internet Explorer. Крім того, програма може за­вантажуватися автоматично при спробі відкрити документ Internet чи локальний документ у форматі HTML.

Якщо з'єднання з Internet відсутнє, то після завантаження програми на екрані з'являється діалогове вікно для управління установкою з'єднання. При неможли­вості з'єднання зберігається можливість переглядання в автономному режимі рані­ше завантажених Web-документів. При наявності з'єднання після завантаження програми на екрані з'явиться «домашня» чи основна сторінка, вибрана при налаш­туванні програми.

Служба IRC (Internet Relay Chat) призначена для прямого спілкування декількох людей у режимі реального часу. Іноді служба IRC називають чат-конференцією чи просто чатом. На відміну від системи телеконференцій, у якій спілку­вання між учасниками обговорення теми відкрито всьому світу, у системі IRC спіл­кування відбувається тільки в межах одного каналу, у роботі якого беруть участь, як правило, лише декілька людей. Кожний користувач може створити власний ка­нал і запросити в нього учасників «бесіди» чи приєднатися до одного з відкритих у даний момент каналів.

Існує декілька популярних клієнтських програм для роботи із серверами і ме­режами, які підтримують сервіс IRC. Одна з найбільш популярних - програма mIRC. exe.

Служба ICQ призначена для пошуку мережевої IP-адреси людини, підключе­ної в даний момент до Internet. Необхідність у подібній послузі зв'язана з тим, що багато користувачів не мають сталої IP-адреси. Для використання цієї служби треба зареєструватися на її центральному серверу (http://www. icq. com) і одержати персональний ідентифікаційний номер UIN (Universal Internet Number). Цей номер можна повідомити партнерам по контактах, і тоді служба ICQ придбає характер Internet-пейджера. Знаючи номер UIN партнера, але не знаючи його поточну IP-ад­ресу, можна через центральний сервер служби відправити йому повідомлення з пропозицією установити з'єднання.

При кожному підключенні до Internet програма ICQ, встановлена на комп'ю­тері користувача, визначає поточну IP-адресу і повідомляє його центральній служ­бі, яка, в свою чергу, оповіщає партнерів по контактах. Далі партнери (якщо вони є клієнтами даної служби) можуть встановити прямий зв'язок із користувачем. Після встановлення контакту зв'язок відбувається в режимі, ана­логічному сервісу IRC.

Коли говоримо про протоколи Internet, то говоримо, що адреса будь-якого комп'ютера чи будь-якої локальної мережі в Internet виражається чотирма байтами. Проте користувачу незручно працювати з числовим поданням IP-адреси, кра­ще використовувати доменне ім'я. Воно легше запам'ятовується, особливо якщо врахувати те, що, як правило, це ім'я має певний зміст. Наприклад, Web-сервер компанії Microsoft має ім'я www.microsoft.com.

З іншого боку, автоматична робота серверів мережі організована з викорис­танням чотиризначної числової адреси. Завдяки цьому проміжні сервери можуть здійснювати передавання запитів і відповідей у потрібному напрямку, не знаючи, де конкретно знаходяться відправник і одержувач. Тому необхідне перекладання доменних імен у зв'язані з ними IP-адреси. Цим і займаються сервери служби імен доменів DNS. Запит на одержання однієї зі сторінок сервера www.abcde.com спо­чатку опрацьовується сервером DNS, і далі направляється за IP-адресою, а не за доменним іменем.

Для роботи в Internet потрібно:

•      фізично увімкнути комп'ютер до одного з вузлів Всесвітньої мережі;

•      одержати IP-адресу;

•      встановити і налаштувати програмне забезпечення - програми-клієнти тих служб Internet, послугами яких передбачається користуватися.

Організації, які надають можливість підключення до свого вузла і виділяють IP-адресу, називаються провайдерами, тобто постачальниками послуг Internet.

Інформаційно-пошукові ресурси

Пошукові системи класифікуються за методами пошуку:

1.     Пошукові каталоги призначені для пошуку інформації за темами. Пошуковий каталог забезпечує високу якість пошуку.

2.     Пошуковий індекс забезпечує пошук інформації за заданими ключовими словами. У результаті пошуку формується набір гіперпосилань на Web-сторінки, які містять зазначені терміни.

Структуруванням даних, які входять у базу пошукових каталогів, займа­ються люди, а створення баз для пошукових індексів виконується автоматични­ми засобами. Відповідно, в середньому, пошукові каталоги надають доступ до меншої кількості Web-ресурсів, ніж пошукові індекси, але вони точніше ука­зують на основні ресурси Internet. Таким чином, при проведенні первинного пошуку з конкретної теми доцільно використовувати пошукові каталоги. Для фахівців, добре знайомих із ресурсами Internet зі своєї спеціальності, більш ко­рисні пошукові індекси. Вони дозволяють розшукувати маловідомі та вузько-спеціалізовані ресурси.

Багато сучасних пошукових систем сполучать у собі обидва указані методу пошуку і дозволяють використовувати найбільш придатний. Для бага­тьох пошукова система перетворюється у відправну точку для роботи в Internet, у засіб, за допомогою якого користувач одержує доступ до потрібної інформації. Це привело до появи Web-порталів, спеціалізованих сторінок, які забезпечують зручний інтерфейс доступу до пошукових систем, а також до інших Web-вузлів, що мають загальний інтерес. Web-портал можна розглядати як «двері у World Wide Web».

Тематичні портали можуть надавати можливість пошуку з класифікацією. Вони містять тематичний список Web-сторінок у вигляді гіперпосилань і враховують число користувачів, які скористалися кожним поси­ланням. Це число носить характер рейтингу, який дозволяє оцінити популярність відповідної сторінки.

До найбільш розповсюджених пошукових систем відносяться:

Пошукова система Google має найбільшу базу ін­формації і швидкий механізм пошуку;

Електронна публікація

Публікація веб-сайта полягає у розміщенні документів HTML і всіх супровідних файлів (зображень, мультимедіа тощо) на Web-сервері. Для копіювання потрібних документів на Web-сервер можна застосувати як передавання даних на змінному носії, так і пряме копіювання даних мережею Internet. Останній спосіб цілком автоматизований і тому більш надійний. По завершенні публікації поновлений Web-сайт доступний будь-яко­му відвідувачу Internet.

Перед опублікуванням веб-сайту в Інтернеті треба підписатися на послуги веб-обслуговування у постачальника послуг Інтернету. Ця послуга забезпечує доступом в Інтернет, місцем для розміщення веб-вузла та URL (уніфіко́ваний лока́тор ресурсів) для доступу користувачів до веб-вузла. Провайдер має надати необхідні засоби підтримки і достатньо місця для розміщення веб-вузла.

Існує два способи публікації веб-сайту в Інтернеті. Перший - це розміщення в Інтернеті за допомогою URL-адреси, наданої провайдером. Другий - публікація на FTP-сторінці. Вибір способу залежить від налаштувань обслуговуючого комп'ютера, зроблених постачальником.

Прикладами розповсюдження інформаційнх матеріалів з використанням електронних засобів окрім сайтів є також електронна пошта, електронні газети, часописи, енциклопедії. В інтернеті широко відома технологія публікації документів, інструкцій, керівництв у так званому .pdf –форматі.

Електронна комерція, реклама

Електронна комерція, е-комерція (e-commerce) - усі форми торгівлі товарами і послугами завдяки використанню електронних засобів, у тому числі інтернету. Електронна комерція - це широкий набір інтерактивних методів ведення діяльності з надання споживачам товарів та послуг. Також під електронною комерцією розуміють будь-які форми ділових операцій, де сторони взаємодіють через електронні технології, а не в процесі фізичного обміну чи контакту. Загалом же електронна комерція — це використання електронних комунікацій та технологій обробки цифрової інформації для встановлення та змін відносин створення вартості між організаціями та між організаціями і індивідами.

Електронна комерція — це ведення бізнесу в онлайн режимі, яке насьогодні присутнє в чотирьох наступних сферах: прямі продажі товарів і послуг; банківська справа та фактурування (платіжні системи); безпечне розміщення інформації; корпоративні закупівлі.

Прямі продажі — найдавніший вид електронної комерції, який став першою сходинкою до більш складних комерційних операцій для багатьох компаній. Споживачі та представники малого бізнесу можуть зекономити час та кошти, проводячи банківські операції через Інтернет. Сплата рахунків, проведення транзакцій між рахунками, купівля-продаж акцій, облігацій, — все це може виконуватися за допомогою Інтернету.

Для багатьох видів бізнесу інформація є їх найбільш цінним активом. Незважаючи на те, що Інтернет дає можливість освоювати велику кількість нових ринків, паралельно виникає питання безпеки інформаційної та інтелектуальної власності, яке розв'язує Цифровий правовий менеджмент.

Також Інтернет дає можливість заощадити велику кількість часу і коштів на корпоративних закупівлях. Жодна інша модель бізнесу так не підкреслює необхідність тісної інтеграції між виробниками, постачальниками та дистриб'юторами, в процесі якої встановлюється ринкова ціна. Збільшення швидкості проходження цього ланцюжка за допомогою можливостей, які відкриває Інтернет, значно підвищує ефективність.

Сьогодні, десятки тисяч видів бізнесу обмінюються зі своїми партнерами діловою документацією типу замовлень і рахунків за допомогою стандартного зв'язку і протоколу, що називається Електронний Обмін Даних (EDІ). Більшість реалізацій EDI використовують орендовані лінії або спеціалізовані мережі - value added networks (VANs), а це спричиняє необхідність значної інтеграції між всіма партнерами.

Проблеми впровадження

Незважаючи на очевидні переваги електронної комерції, розвинути і впровадити комерційну систему непросто. Компанії зіштовхуються з істотними проблемами, такими як:

•      затрати,

•      безпека,

•      функціональна сумісність тощо.

Основні принципи технології електронної комерції

Щоб створити основу для швидкого росту електронної комерції, підприємства повинні прийняти ефективну політику технології електронної комерції, що полягає в наступних чотирьох критичних принципах:

•      Сильний захист інтелектуальної власності: Сильне авторське право, патент, і інші форми захисту інтелектуальної власності є ключовими до підбадьорення інформаційної економіки.

•      Інтерактивна довіра: захист і таємність: Без упевненості споживача в безпеці, захисті, і таємності інформації в кібер-просторі, не буде ніякої електронної комерції й ніякого росту.

•      Вільна й відкрита міжнародна торгівля: Закриті ринки й дискримінаційна обробка будуть душити електронну комерцію. Іnternet — глобальне середовище, тому мають діяти правила інформаційної економіки.

•      Вкладення в інфраструктуру технології електронної комерції: Підтримка фізичної інфраструктури, необхідної, щоб поставляти цифровий зміст, життєво важливий для заохочення технологічного росту.

Типи електронної комерції

Розрізняють такі типи електронної комерції:

•      бізнес-до-бізнесу (B2B),

•      бізнес-до-користувача (B2C),

•      бізнес-до-уряду (B2G),

•      споживач-до-споживача (C2C),

•      мобільна торгівля (m-commerce).

B2B електронна комерція — це електронна комерція між компаніями. Це — тип електронної комерції, що має справу з відносинами між і серед видів комерційної діяльності. Приблизно 80 % електронної комерції належать до цього типу, і більшість експертів пророкує, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C. Більше загальні B2B приклади й кращі практичні моделі — ІBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell.

Електронна комерція бізнес-до-користувача, або торгівля між компаніями й споживачами, включає збирання інформації клієнтами; купівлю фізичних речей чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування товару (програми, електронної книги) по електронній мережі. Це друга по величині й сама рання форма електронної комерції. Приклади B2C моделей — мережні компанії продажу в роздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com. B2C електронна комерція зменшує ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар'єри входу, тому що вартість створення й розкручування сайту набагато менша ніж установка структури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще більш приваблива, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Іnternet, поставка інформаційних товарів стає усе більше й більше доступною.

Електронна комерція бізнесу-до-уряду або B2G взагалі визначаються як торгівля між компаніями й суспільним сектором.

Електронна комерція споживач-до-споживача або C2C — просто торгівля між приватними індивідуумами або споживачами. Цей тип електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки. Цей тип електронної комерції входить принаймні в три форми: 1) аукціони, типу eBay, що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу; 2) однорангові системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу ІRC) і більш пізні моделі обміну грошей; 3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу Тематичних категорій Excіte і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).

Мобільна торгівля — закупівля й продаж товарів і послуг через бездротову технологію, тобто, кишенькові пристрої типу мобільних телефонів і особистих цифрових помічників. Японія є глобальним лідером у мобільній торгівлі.

Електронне навчання, сертифікація

Електронне, дистанці́йне навча́ння (е-learning, distant learning) – засіб реалізації процесу навчання, в основі якого використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, що дозволяють виконувати навчання на відстані без особистого контакту між викладачем і учнем:

1.        Цілеспрямоване і методично організоване керівництво навчально-пізнавальною діяльністю осіб, що знаходяться на відстані від освітнього центру, яке відбувається завдяки електронним засобам зв'язку.

2.        Процес отримання знань і навичок за допомогою спеціалізованого освітнього середовища, яке основане на використанні ІТ, що забезпечує обмін навчальною інформацією на відстані і реалізує систему супроводу і адміністрування учбовим процесом.

Поняття «електронне навчання» є розширенням терміна «дистанційне навчання». Нині інтерес до електронного навчання неухильно зростає, у вітчизняних вузах розроблено велику кількість курсів, орієнтованих на використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні.

Серед засобів організації електронного навчання можна виділити такі групи:

•      авторські програмні продукти (Authoring Packages),

•      системи управління навчанням (Learning Management Systems - LMS),

•      системи управління контентом (вмістом навчальних курсів) (Content Management Systems – CMS, LCMS),

Електронна cертифіка́ція — діяльність уповноважених органів по підтвердженню відповідності товару (роботи, послуги) обов'язковим вимогам стандарту і видачі документа відповідності засобами сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій. Для сертифікації продукції використовуються різні нормативно-технічні документи, стандарти, а стосовно експортної продукції ще міжнародні і національні стандарти інших країн.

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України - http://www.dssu.gov.ua/control/uk/index ) є національним органом України з сертифікації, який визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, з зазначенням нормативних документів, на відповідність яких проводиться сертифікація; здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громадськість з результатами сертифікації. В Україні діє державна система сертифікації продукції УкрСЕПРО

Питання до теми:

1.     Якими службами мережі Інтернет Ви користуєтесь?

2.     Які інформаційно-пошукові системи Ви застосовуєте?

3.     Які електронні публікації Ви маєте?

4.     Як Ви використовуєте електронну комерцію і рекламу?

5.     Якими засобами електронного навчання Ви користуєтесь?

Тема 6. Організація комп'ютерної безпеки та захисту інформації

План лекції:

—       Принципи і способи захисту інформації

—       Криптографія

—       Електронний цифровий підпис, аутентифікація

—       Захист мереж, брандмауери